Весілля — важлива подія в житті молодих людей. Ні для кого не секрет, що в кожній країні, місті його проведення та традиції відрізняються. Познань не є винятком з правил, мало кому відомо як тут святкували весілля в XIX столітті. Детальніше про традиції, вбрання молодят та багато іншого поговоримо на poznanka.eu.
Знайомство, пропозиція
У Познані в ХІХ столітті шлюбні церемонії розпочиналися не з освідчення чи розпивання спиртних напоїв, а зі спроб домогтися прихильності дівчини та її родичів. Перш за все, майбутній наречений зобов’язаний був познайомитися з родиною обраниці. Найчастіше це відбувалося на балу або світському заході. Якщо молодий чоловік справляв на батьків гарне враження, тобто підходив за характером, статусом, то йому давали дозвіл навідувати в батьківському домі майбутню наречену щонеділі. Про побачення в інших місцях не могло бути й мови. Щоразу, приймаючи нареченого в домі, дівчина намагалася привернути до себе увагу гарним одягом, грою на фортепіано або співом.
Вирішивши освідчитися своїй обраниці, чоловік спершу запитував, чи взаємні її почуття, після чого звертався до батьків по дозвіл. Бувало й так, що майбутній наречений домовлявся зі своїми родичами про умови шлюбу та придане. Його батьки схвалювали, і тільки потім запитували в обраниці, чи згодна вона вийти заміж. Дівчина, як і годиться, просила час подумати й порадитися з матір’ю.
Як проходили заручини
Цікавими були заручини. Багаті сім’ї на честь них влаштовували бал, на якому майбутня наречена з’являлася в білій сукні, з приколотим букетом у верхній частинці сукні, подарованим нареченим. Також пара обмінювалася обручками між собою. Таким чином, наречена могла визначитися з тим, яку обручку їй обрати. Вважалося, що в ній не повинно бути опалів чи смарагдів, оскільки ці камені могли принести нещастя. Пари з аристократичних сімей запрошували на заручини фотографа, щоб закарбувати важливу подію на все життя. Друзі та родичі на честь заручин мали нанести попередній візит або надіслати поштою свої побажання. У багатьох випадках привітання подібного формату були зовсім не щирими, тому що, попри те, що навіть якщо знайомі знали про невірність нареченого або нареченої, однаково хвалили майбутній союз, тому що це вважалося хорошим тоном.
Період заручин вважався найщасливішим етапом для пари. Річ у тім, що молоді починали користуватися деякими привілеями. Перш за все, чоловікові дозволялося перебувати в будинку нареченої щодня. Головна умова — він мав одягати виключно пристойний, святковий одяг. Ближче до весілля молодята вже могли залишатися самі тільки з відчиненими дверима на очах у батьків, молодших братів або сестер. Поцілунки, як і раніше, заборонялися — хіба що в лоб або руку і тільки в присутності матері та батька дівчини. Коли молодята відвідували бал, то танцювали тільки один з одним, а на прогулянках ходили під руку. Якщо обранець жив в іншому місті, то дівчина з заможної сім’ї щодня отримувала коробки цукерок, кошики фруктів, квіти. Часом наречений робив щедріші жести, даруючи коштовності — медальйони, годинники, сережки, парфуми. Однак це було по кишені не кожному, тож чоловіки не були зацікавлені в надто тривалому подовженні терміну заручин, бо витрати перевищували вартість приданого.
Придане та підписання шлюбного договору
Як і в інших польських містах, у Познані батьки давали дочкам придане: гроші, нерухомість, різні речі для дому. Важливо зазначити, що придане належало тільки тим дівчатам, які виходили заміж відповідно до волі батьків або з їхньої згоди. Якщо ж майбутня наречена втекла з дому або таємно без згоди батька вийшла заміж, то вона втрачала будь-яку фінансову підтримку від своєї родини.
У другій половині XIX століття почалося «полювання» парубків на придане. Вони оцінювали своїх майбутніх дружин через призму вартості приданого, не звертаючи уваги на красу. З іншого боку батьки дівчини також часто обманювали, обіцяючи пристойний посаг, а потім, після укладення шлюбу, не стримували слово. З цієї причини протягом усього XIX століття, перш ніж одружитися, молоді люди йшли до нотаріуса для укладення шлюбного контракту.
Підготовка до весілля, вбрання молодят
Підготовка до шлюбної церемонії в XIX столітті займала місяць або два. Насамперед складали список запрошених на весілля. Головними були всі члени сім’ї та близькі друзі, знайомих кликали тільки до церкви. Батьки видавали доньці все необхідне для облагороджування нової оселі: постільну білизну, скатертини, рушники, носові хустинки, столове приладдя. Перед самим весіллям робили парубочий і дівич-вечір. Молода, запрошувала до себе додому подруг і разом вони розмовляли, робили букети на весілля. Парубочий вечір проводили дуже весело, молодий з друзями відвідували будинки розпусти, пили багато алкогольних напоїв, співали пісень і танцювали.
Щодо вбрання молодих, то у ХІХ столітті мешканки Познані віддавали перевагу скромним без надмірного декору сукням, які підкреслювали їхню гідність. До церкви одягали сукні закриті в області шиї та з довгими рукавами. Модні журнали радили своїм читачкам, що якщо вони планують скромне весілля, то краще вдягнути класичну сукню, доповнивши її фатою, букетом із флердоранжу. Також непогано прикрасити образ капелюшком.
Класичні сукні також одягали вдови, які повторно виходили заміж. Одяг мав бути скромним і охайним. Чорні сукні не рекомендували нікому. Дівчата з бідних сімей з міста під час вибору весільного вбрання керувалися не лише модою, а й тим, що було доречно в суспільстві, тому сміливо вдягали чорні святкові сукні з вуалями. У Познані вкоренився звичай вдягати в цей особливий день абсолютно нові речі, які раніше не носили, включно зі спідньою білизною та взуттям, бажано білого кольору. Це символізувало перехід від дівоцтва до заміжжя і початок нового етапу в житті.
На весіллі наречена мала зачарувати гостей простотою і скромністю, а не пишністю дорогого вбрання. Для молодих леді XIX століття відповідним був білий колір, а старші жінки могли дозволити собі кольорові відтінки. Матеріал сукні адаптували до сезону, найчастіше її шили з мусліну, шовку. Наречену на церемонію вбирали жінки з її сім’ї, служниці, подружки. Зачіску їй робив перукар, який на місці вирішував, що найбільше пасує молодій, зважаючи на її риси обличчя, колір очей та інше. Приємним доповненням до зачіски був вінок із мирта або флердоранжу та вуаль. Як не дивно, вдови мали одягати вінок із квітів апельсина, доповнюваний невеликим мереживним шарфом, заколеним на голові у формі чіпця. Букет нареченій вибирав і дарував майбутній чоловік, і його обов’язково робили з білих квітів. Нареченому допомагали збиратися на весілля брати, слуги. Його вбрання завжди відходило на другий план і складалося з сюртука, штанів чорного кольору й білої сорочки.
Своєрідний дрес-код був у всіх членів весільної урочистості. Так, у XIX столітті їм заборонялося одягати на весілля речі чорного кольору. Запрошені на весілля молоді дівчата найчастіше одягали бальні сукні. Цікавим був дрес-код для матерів наречених. Вважалося, що якщо в них є молодші доньки, яких потрібно видавати заміж, то їхнє вбрання мало бути багатим і гламурним.