Майже до кінця XX століття польською армією командували тільки чоловіки. Однак у 1991 році ситуація змінилася з призначенням Марії Віттек генералкою. Детальніше про життя і службу цієї великої жінки поговоримо на poznanka.eu.
Дитинство і юність
Марія народилася 16 серпня 1899 року в селі Трембки. Вона була однією з чотирьох дітей Станіслава і Марії. Батько дівчинки був активістом Польської соціалістичної партії. Дитинство Марії збіглося з періодом зростання жіночої суспільної активності, в тому числі й у військовій сфері. Підпільна діяльність батька, яка загрожувала арештом, змусила сім’ю переїхати до Києва. Там Віттек вступила до Польської військової організації (POW) і закінчила школу унтерофіцерів. Важливо відзначити, що в цій організації жінки готувалися до служби в армії, брали участь у спецопераціях, вели розвідувально-пропагандистську роботу, доставляли доповіді та доручення. Рухома соціальним почуттям обов’язку перед Польщею, Марія включилася в боротьбу за незалежність, виконуючи всі доручені їй завдання.
Після 1919 року, коли Польща відновила свою незалежність, Марія взяла на себе управління військовим відділом Польської військової організації. Вона обіймала цю посаду в дуже складний період радянського терору. Примітно, що Віттек ніколи не піддавалася репресіям, продовжуючи переслідувати цілі організації, в тому числі організувавши перевезення поляків, які втекли на Захід від радянського гніту.
Незабаром радянська влада видала ордер на арешт Марії й навіть оголосила нагороду за її затримання, але їм так і не вдалося спіймати полячку. Віттек служила в польській армії як членкиня Добровольчого жіночого легіону, а також брала участь у Радянсько-польській війні. Після вступу до Добровольчого жіночого легіону вона почала активно просувати ідею військової служби жінок і гендерної рівності в збройних силах. На жаль, у 1922 році легіон розпустили. Не здаючись, Марія продовжила переслідувати власні цілі. Вона послідовно отримувала підвищення по службі й займала високі посади. Незабаром Віттек призначили головою відділу навчання в Соціальному комітеті з підготовки жінок до оборони країни. З 1928 року Марія обіймала посаду головнокомандувачки Військовою підготовкою жінок.
У 1935 році Віттек стала головою Департаменту фізичного виховання та військової підготовки, яке створив маршал Юзеф Пілсудський. Кількість жінок, які брали участь у підготовці, збільшувалася. До 1930-х років їх налічувалося 100 тисяч, що стало найбільшим досягненням Віттек у сфері підготовки жінок до ведення військових дій. У відповідь на зростальну загрозу Другої світової війни в 1938 році організацію реорганізували. На початку 1939 року її перейменували в Організацію військової підготовки жінок і призначили Марію головнокомандувачкою.
Діяльність під час Другої світової війни
Після початку Другої світової війни Віттек отримала звання підполковника. Вона брала активну участь у бойових діях, зокрема в збройній обороні Львова. Однак противник був занадто сильний, і оборона в кінцевому підсумку провалилася. Після падіння міста їй ледве вдалося дістатися до Варшави, де вона вступила на службу до генерала Міхала Карашевича-Токаржевського. З жовтня 1939 року Віттек очолювала секретний осередок під кодовою назвою Spółdzielnia, завданням якого було мобілізувати жінок для допоміжної військової служби, створити місцеву мережу зв’язку і відтворити мережу для підготовки жінок.
У березні 1940 року генерал Стефан Ровецький, бачачи участь жінок у бойових діях, розпустив чинні організації жіночої добровільної та допоміжної діяльності в збройних бойових діях і створив Жіночу військову службу, очолювану Віттек. Генерал вважав, що називати роль жінок в опорі лише допоміжною або добровільною несправедливо, адже це зовсім не відображає їх значний внесок.
Створення цієї організації ясно показує, що генерал хотів підкреслити важливість військової діяльності польських жінок. Віттек розглядала цей підрозділ як великий прорив у польській армії. Вона вважала його важливим кроком у реалізації своєї мрії, яка полягала в зрівнянні прав і обов’язків жінок-військовослужбовиць з колегами-чоловіками. Однак для підтвердження гендерної рівності в армії були необхідні подальші ризиковані кроки. Один з таких зробила Ельжбета Завацька, яка успішно доставила указ представникам польського уряду в Лондоні. Місія увінчалася успіхом і тодішній президент Республіки Польща Владислав Рачковський надав жінкам право проходити військову службу в польській армії на рівних умовах з чоловіками.
Однак вінцем зусиль Віттек щодо встановлення гендерної рівності в армії став наказ Тадеуша Бора-Комаровського, командувача Армією Крайовою, який надав кожній жінці-солдатці право на військове звання. Цей наказ, безсумнівно, був визнанням життєво важливого внеску жінок, які боролися проти окупантів. У 1944 році Марія взяла участь у Варшавському повстанні, борючись у центрі міста та інших місцях. На знак визнання мужності її перевели в полковники. Після придушення повстання Віттек разом з цивільним населенням покинула Варшаву і переїхала до Ченстохови. Там вона продовжила військову і патріотичну діяльність до розформування Армії Крайової в січні 1945 року. Місяць по тому вона повернулася до Варшави, де приєдналася до антирадянської змови під кодовим ім’ям «Nie».
Діяльність у повоєнний період
Після закінчення Другої світової війни Польща так і не здобула незалежності. У 1948 році, в умовах жорстких репресій проти колишніх солдатів польської армії, Віттек заарештували й передали до суду. Після чого її ув’язнили на 6 місяців. Після звільнення вона продовжувала зазнавати репресій. Комуністична влада не дозволяла їй займатися роботою, що відповідала її кваліфікації. Щоб заробити на життя, Марія влаштувалася продавчинею у кіоск у штаб-квартирі Польського радіо.
Попри утиски з боку соціалістичної влади, Віттек продовжувала боротися за Польщу. Вона також підтримувала зв’язок з урядом Республіки Польща у вигнанні. У 1970 році, щоб вшанувати пам’ять жінок, які боролися за свободу своєї батьківщини, Віттек ініціювала створення Комісії з історії жінок у боротьбі за незалежність. Вона також взяла участь у виданні «Словника учасників боротьби за незалежність Польщі 1939-1945 рр. Загиблі та померлі під час німецької окупації».
Коли в 1981 році в Польщі ввели військовий закон, Віттек допомогла сховати архіви профспілки «Солідарність» у Варшавському університеті від Служби безпеки. У 1984 році вона брала участь у роботі Громадянського комітету з відзначення 40-річчя Варшавського повстання. У 1988 році Марія стала членкинею Комітету примаса з відзначення 70-річчя незалежності.
Жінка-генералка
Після падіння комунізму в Польщі, 3 травня 1991 року, президент Лех Валенса надав Марії Віттек звання бригадної генералки. Це історичне призначення зробило її першою жінкою-генералкою командного звання в польській армії.
Варто також відзначити, що крім звання, Віттек була відзначена численними нагородами за свою військову службу. Її двічі нагороджували Срібним хрестом Військового ордена Virtuti Militari, Хрестом Варшавського повстання, Хрестом Незалежності з мечами та Хрестом Хоробрості.
Марія Віттек провела останні роки свого життя у Варшаві. Вона померла 19 квітня 1997 року у віці 97 років. До 10-ї річниці її смерті в Музеї Війська Польського у Варшаві відкрили пам’ятник, присвячений їй. Його встановили на кошти однієї з найвидатніших учениць Віттек – генералки Ельжбети Завацької.