Бамберський стиль одягу, який набув поширення та розвитку у Познані та навколо міста у XIX столітті, був і залишається унікальним явищем. Він виник у середовищі іммігрантів з Німеччини, але не відтворював повністю їх традиції. Саме тому у Познані навіть є маленька скульптура, яка зображує дівчину, одягнену в цей традиційний костюм. Розповідаємо більше про його появу та складники на poznanka.eu.
Іммігранти з Бамберга
Католицьке населення з німецького Бамберга та його околиць почали запрошувати до Познані та навколишніх сіл після війни та епідемії холери на початку XVIII століття. Ці землі тоді втратили значну кількість населення, тому влада вирішила залучити іммігрантів до розвитку території.
Перші переселенці прибули до Познані у 1719 році й відтоді заснували тут значну громаду, яка частково зберегла власну культуру, а також розбудувала її з використанням польських традицій.
Саме одяг представниць бамберської громади згодом став символом соціально-культурної унікальності цієї групи. Свого сучасного вигляду він набув у другій половині ХІХ століття, ставши дивовижним вбранням, насиченим декоративними деталями.
Водночас чоловіки прийняли польську моду і нічим не відрізнялись від поляків. Вони носили переважно білі сорочки, чорні костюми та чоботи. Жінки натомість дбали про свої костюми й розробили унікальний стиль.
Особливості жіночого вбрання
Кожне вбрання бамберки було своєрідною декоративною експозицією. Його основою була спідня білизна – майка та шаровари. Зверху одягали сорочку з тонкого льону з вишивкою на манжетах і комірі. Її якість та багатство вишивки відрізнялось для повсякденних та святкових сорочок.
Поверх сорочки одягали жилетку або декоративний корсет. Його носили як на роботі, так і вдома. Влітку дівчата та молоді жінки носили такі корсети як верхній одяг. У цьому випадку вони повинні були контрастувати кольором зі спідницею. Корсет міг зашнуровуватись або застібатись на ґудзики. Крім того, талію іноді обв’язували поясом з рулоном, щоб підняти спідницю та візуально додати повноти стегнам.
На прогулянки та свята зверху на таку жилетку надягали коротку курточку. Вона сягала талії та могла бути виготовлена з різних матеріалів відповідно до сезону та нагоди. Літні курточки були легкими, а зимові шили зі щільних тканин. Їх шили з вирізом на спині, з центральним швом або без нього. Широкі зверху рукави звужувалися до зап’ястя. Курточки шили на підкладці та оздоблювали візерунками й стрічками. Колір зазвичай обирали контрастний до спідниці.
Поверх шароварів надягали нижні спідниці, зазвичай більше однієї. Їх виготовляли з лляної тканини та сильно накрохмалювали, щоб надати спідниці бажаного об’єму. Повсякденні нижні спідниці були однотонними, а святкові – різноколірними. Зимовий варіант шили з фланелі. У повсякденних нижніх спідницях також робили кишені для зручності.
Крім того, бамберки носили стьобані нижні спідниці, зроблені з двох тонких шарів бавовни, іноді з шаром вати між ними. Кожна наступна спідниця була трохи довшою та мала бути виготовлена з іншого матеріалу. Усі спідниці збирали в яскравий пояс, виготовлений з дорогих матеріалів на свята та з простих тканин на кожен день.
Обов’язковим елементом костюма був фартух. Його надягали під пояс, прикрашали декоративними стрічками та зав’язували ззаду. Іноді фартухи робили синіми з білими смугами або розшивали квітками. Батистові фартухи з ручною або машинною вишивкою також були популярними.
У середині 1800-х років новим елементом костюма стали шалі з батисту або тюлю, які пасували до фартуха. В руках тримали хустинки з такого ж матеріалу.
Такі традиційні костюми бамберки завжди одягали до храму та мали комплекти наступних кольорів: червоного, зеленого, синього та білого або золотого.
Головні убори та прикраси
Незаміжні дівчата заплітали волосся в коси. Заміжні жінки збирали волосся та покривали його маленьким чепчиком. Їх виготовляли з однотонного льону з мінімумом орнаменту на кожен день або з вишитого тюлю чи батисту для святкових випадків.
Йдучи у справах, зверху на чепчик одягали солом’яний капелюшок. Його зав’язували під підборіддям стрічкою. Для роботи в полі капелюхи виготовляли з грубшої соломи, а форма мала захищати від сонця.
На свята заміжні жінки одягали чепчики з чотирма широкими стрічками. Дві з них зав’язували бантом під підборіддям, а дві інші – на потилиці. Кашмірські хустки часто надягали поверх цього головного убору для прохолодної погоди. Іншим святковим головним убором була золота шапочка, виготовлена з непрозорого матеріалу, прикрашена золотим штофом, мереживом та вишивкою.
Найхарактернішим головним убором бамберок був корнет, який носили незаміжні дівчата під час найважливіших ритуальних подій:
- цей головний убір мав картонно-дротяну основу, обтягнуту тканиною і зашнуровану ззаду;
- спереду його прикрашали штучні квіти, а ззаду – стрічки;
- ззаду також кріпили великий бант.
На шиї дівчата та жінки носили коміри з воланами, хрестики та намиста з бурштину або коралів. Намиста часто мали широкі стрічки, зав’язані бантом і закріплені ззаду. Крім того, носили тонкі в’язані панчохи, а також високі чорні шкіряні туфлі. У холодну погоду надягали рукавички, а в церкву завжди надягали святкові білі рукавички.
Жінок у цьому традиційному одязі можна побачити у Познані на свята навіть у XXI столітті. Це вбрання дуже яскраве та ошатне й створює особливу атмосферу.