У наші дні нечасто зустрінеш людину, яка йтиме у традиційному вбранні свого народу чи країни. Сучасний світ моди складається з трендів, брендових магазинів та мас-маркету, а також способу виділитися через нестандартні поєднання у текстурах, стилях чи кольорах одягу, пише poznanka.eu.
А ось кілька століть тому – все було зовсім по-іншому. Одяг сприймали набагато простіше та буквальніше, а найцікавіше – у різних регіонах носили різні вбрання.
Польське місто Познань має свої особливості у традиційному одязі та історію його появи.
Як утвердився традиційний одяг
До 19 століття Познань мала свій національний одяг, але люди переважно носили вбрання в силу свого статусу і фінансового становища.
У 1870-х роках у місто почали масово приїжджати люди з інших регіонів та місцевостей. Кожен мав свої наміри: дехто емігрував із села до міста (у пошуках кращого життя), дівчата змушені були їхати до міста, щоб заробити чи спробувати влаштувати особисте життя. Найчастіше люди переїжджали до столиці Великопольщі із сіл, які розташовувалися в районі шістдесяти кілометрів від міста: з Косцяна, Срема, Шамотулів, Оброників та інші.
Люди, які приїхали з сіл були бідними та не могли собі дозволити купувати новий одяг, щоб відповідати міським. Виходячи з цього всі ходили в тому вбранні, що привезли з собою: у кожному селі були свої відмінні елементи. Тому “сільські” значно виділялися серед міського натовпу.
Проте ніхто у Великопольщі не утискав у правах бідних через інший одяг, а скоріше навпаки – були зацікавлені у незвичайних для себе, фасонах та деталях.
Дівчата, які приїхали до Познані працювати, як правило влаштовувалися покоївками (прислуга, помічниця) у заможні будинки: вони теж одягали той одяг, який привезли з собою, але намагалися обирати лише найкращі свої вбрання, адже виглядати треба було завжди пристойно.
Деякі люди спеціально продовжували носити свій рідний одяг, відмовившись від того, що продавали у місті, адже вважали що таким чином можна виділитися та привернути до себе увагу.
Спочатку вони дійсно виділялися серед інших. Проте всього за два – три десятиліття вбрання настільки стали звичними для городян, що вони й самі почали схилятися до подібних фасонів. Згодом саме цей “сільський” одяг став традиційним і національним у Познані.
Як одягалися молоді дівчата
У познанському суспільстві по одязі дівчини можна було багато про неї дізнатися, а отже дотримання “правил нарядів” було обов’язковим.
Найціннішим одягом серед осіб слабкої статі вважалася біла сукня. Її могли носити не всі, а лише молоді дівчата, незаміжні та незаймані. Біле вбрання складалося з довгої багатошарової спідниці, напівпрозорої вуалі (що з’єднує верх і низ), а верхня частина була гладкою ззаду і на ґудзиках спереду. Обов’язковими елементами були довгі рукави та комір. Спідня білизна складалася з білої накрохмаленої спідниці з мереживом, бюстгальтера з рукавами. Ну і завершальна деталь образу – корсет, який обов’язково використовували. Всі жінки носили головні убори: у молодих дівчат це були білі чепчики, пошиті з тюлю з дрібною вишивкою. На ногах носили черевики (зазвичай вони були чорного кольору), а під ними – білі або чорні панчохи.
Основні кольори в одязі
Як ми вже з’ясували, молоді дівчата одягалися найчастіше у біле. Заміжні або літні жінки використовували у вбраннях зелені, червоні, чорні, коричневі, темно-сині кольори (переважно темні) у повсякденному житті. Такий одяг дуже часто був із лляної тканини (багатошарова спідниця та сорочка).
У чоловіків все набагато простіше: переважали чорний та коричневий кольори.
А якщо говорити про парадне вбрання? Познанки любили шити собі спеціальні святкові костюми: вони виготовлялися з вовни та складалися зі спідниці та жакету. Колір такого костюма мав бути обов’язково синім. Акцентним елементом синього вбрання був білий мереживний фартух, вишитий вручну.
Покоївки або прислуги по дому ходили, зазвичай, у блакитному вбранні з досить простим і непримітним пошиттям.
Наприкінці 19 століття почалася мода на сукні: якщо раніше вбрання завжди складалося з двох елементів (верх і низ), хоч і могло здатися інакше, то тепер дівчата і жінки могли носити злитий одяг. Такі сукні завжди були однотонними: темно-бордовими, зеленими чи синіми.
Спідня білизна завжди світла: найчастіше білий або молочний колір, але іноді використовували блакитний і фіолетовий.
Сукня Шамотули
Шамотульська мода прийшла до Познані під час Першої світової війни. У цей час до міста приїхали люди із Шамотульських земель (це місце знаходилося на відстані тридцять кілометрів від Познані).
Одяг Шамотули з’явився ще в 19 столітті й саме в Познані набув популярності в суспільстві. Місту не вистачало традиційних і народних костюмів, щоб підкреслити польську єдність і силу під час війни.
Що особливого було в цьому вбранні? Якщо у чоловіків постійно все було просто й зрозуміло, то у дівчат були свої особливості.
Чоловіча повсякденна та парадна одежа не мала сильних відмінностей: чорні чи темно-сині штани, світла сорочка, каптан без рукавів, чорні туфлі, капелюх. Урочисте вбрання обов’язково включало красивий і акцентний верхній одяг, за яким і можна було зрозуміти “серйозність образу”.
Жіночий одяг молодих дівчат був світлим (блакитним і білим) і строкатим. Футболка під низ, довгий рукав поверх, корсет, двошарова спідниця (щільна нижня та тонка, ажурна верхня), сатинова шапочка та червоне намисто – приблизно так виглядали дівчата в народному костюмі Шамотули.
Заміжні жінки носили одяг темніших кольорів – червоний, синій, коричневий, та переважно однотонний. Вони носили хустку на голові, білий фартух, але головною відмінною деталлю заміжньої жінки був спеціальний каптан зі складками. Його шили чітко за вимірами жінки, він підкреслював талію і складався з чорного та червоного кольорів.
“Свій” познанський костюм
Традиційний одяг сформувався, але тільки “у народі” – офіційно він ніде не фіксувався.
Наприкінці 20 століття Йоанна Мінкштим написала цілу книгу, де розповіла все про познанський костюм. Книга називається “Свій” познанський костюм” і має близько 50 сторінок. У ній розповідається все про появу та формування познанського костюма, як і коли його носили, за яких обставин та приводів. До того ж в книзі є про інший познанський одяг і його види, сучасна польська мода, порівняльні фотографії традиційних і сучасних нарядів.
Місцевий національний одяг та ця книга знаходяться у Познанському етнографічному музеї. У 2018 році там пройшла масштабна виставка, прийшовши на яку можна особисто ознайомитися з познанським одягом 19-20 століття: до кожного елемента одягу додається картка з роз’ясненням (коли, хто і куди носили цей одяг).
Знаменитий Бамберг
Жіноче вбрання Bamberg було популярним у Великопольші у 19 столітті. Бамбери – саме так називали мешканців познанських сіл у той часовий проміжок. Жінок, які носили це вбрання, почали називати бамберками.
Одежа мала безліч особливостей і навіть, на думку міських познанців, дивності. Але згодом вона стала дуже популярною й увійшла в історію Познані як традиційне вбрання.
Бамбукові капелюхи – основний елемент вбрання. Спочатку вони складалися лише з бамбука, а згодом стали доповнюватися новими деталями у вигляді квітів, мережив та вишивки.
Основою вбрання була сукня: вона шилася з дуже якісних матеріалів і кожна жінка мала мати кілька таких у своїй колекції одягу. В ідеалі було мати 14 таких суконь (включаючи робочі та святкові).
Сукні шили у таких кольорах: білий, кремовий, малиновий, блакитний та зелений. У вбранні використовували безліч акцентних деталей та елементів. Наприклад: каптан до пояса, що облягає фігуру в зоні талії, гарний вишитий фартух з кишенею, детальна вишивка. До сукні підбирали гарне намисто, на голову чепчик чи хустку.
Якщо жінка дотримувалась традиції шити 14 суконь, то в неї деякі сукні були повсякденні, а деякі святковими. Але такі сукні чудово підходили й для різних спеціальних заходів.
Вбрання Бамберки часто одягали наречені на весілля, тим самим виділяючись серед людей ще більше. Сукні були доречними й у церкві, наприклад, на обряді в католицькій церкві. Наприкінці 20 століття було підтверджено кілька випадків, що жінки, володіючи таким платтям, просили в ньому їх поховати.