Після завершення Другої світової війни Польща опинилась між Москвою і Парижем, між силуетами Заходу і візерунками Сходу, між повоєнними реаліями та новими системами, конформізмом і бунтарством, злиднями та мріями. Розповідаємо більше про те, якою була мода того часу, як вона відроджувалась та трансформувалась, на poznanka.eu.
Бути чи не бути моді?
Коли мешканки Познані почали повертатись до міста, то побачили його не таким, яким воно було до війни. Та й самі вони були інакшими. Жінки носили прості костюми, які часто були латаними, й товсті вовняні панчохи. Волосся замотували у тюрбани, щоб вберегти від пилу. Все майно родини могло поміститись в одну валізу, а новий одяг коштував надто дорого.
У 1945 році навіть подумати про повернення моди було важко. Польща була в руїнах й здавалось, що для турбот про красу немає ані місця, ні можливості. Польські газети того часу навіть писали, що ніхто не виглядає красиво й не варто витрачати багато часу на моду, коли є стільки важливих справ з відбудови міст.
Проте невдовзі цей дискурс змінився. У журналах почали з’являтись рубрики про моду, а на шпальтах газет – заголовки про те, що жінки повинні бути гарними. Журналісти зазначали, що тоді світ швидше повернеться до рівноваги й всі стануть щасливішими.
Віднайти баланс вдалося завдяки потребам моди та догляду жінок за собою. Познань, як й інші міста, почала оживати. Процвітали ринки, а серед зруйнованих будинків почала з’являтися реклама манікюру та педикюру. Також відновлювали свою діяльність довоєнні будинки моди, магазини одягу, кравці та кравчині.
Навесні 1947 року Крістіан Діор організував перший модний показ у Парижі. Після цього подібні заходи почали проводити у Польщі. Модні покази часто супроводжувалися благодійними акціями, наприклад, збором грошей для дітей-сиріт.
Мода навколо нас
Час повоєнної відбудови Польщі був часом злиднів. Щоб створювати моду, часто доводилося шукати натхнення у наявному гардеробі. Тож жінки Познані використовували для пошиття одягу штори, скатертини та ковдри, а також оновлювали старі речі.
Джерелом натхнення став і чоловічий гардероб. Чоловіки приєднались до фронту, багато з них не повернулись, але залишили повні шафи одягу. Жінки почали використовувати знайдені матеріали для пошиття нових пальт і суконь. У цей час стало модним чорне вбрання, перешите зі старих чоловічих смокінгів.
Мода також ґрунтувалась на використанні матеріалів війни:
- мешканки Познані переробляли парашути на блузки та сукні;
- також серед жінок і чоловіків набув популярності стиль мілітарі з кольором хакі, піджаками з еполетами, зеленими військовими светрами та вовняними краватками;
- стало популярним носити військові сумки та костюми в стилі мілітарі та навіть перероблені військові шинелі.
Щодо суконь, то модними стали пишні спідниці, вузька талія та приталені рукави. Модниці намагались відтворити у своєму вбранні довоєнну елегантність, тому багато вечірніх суконь нагадували стиль 1930-х років.
На кожен день жінки обирали практичний одяг та шили сукні з віскози. Цей матеріал був досить доступним та яскравим й на короткий час зробив польські вулиці різноколірними та оптимістичними.
Проте невдовзі за моду взявся комунізм, який стверджував, що вона має виражати дух соціалістичного реалізму. Відтепер одяг мав стати скромним і безстатевим. Жіночні силуети стали більш мужніми, блузи застібали до горловини, а замість елегантних капелюшків почали носити берети.
Комунізм та буржуазна мода
Модні зміни почались із трирічного плану економічної реконструкції Польщі. Він був впроваджений з гаслами про підвищення рівня життя робітників. Проте на практиці це було про націоналізацію усіх форм приватної власності. В основному ці реформи стосувались великих підприємств, а приватні кравці зберегли свою роботу та продовжили розвивати модну індустрію.
Перше повоєнне покоління у Польщі мріяло про яскраве та щасливе життя. У 1950-х роках виникли перші молодіжні контркультури в комуністичній Польщі, відомі як бітники. Вони любили все, що здавалося американським і асоціювалося з джазом, носили об’ємні пальта, укорочені штани, туфлі на платформі, кепки, різноколірні краватки з яскравими візерунками та смугасті шкарпетки.
Дівчатам була до вподоби мода американських підлітків, а саме – спідниці, обтягувальні светри та різноколірні блузки. Також популярними були сонцезахисні окуляри та темний макіяж очей.
Комуністична преса продовжувала писати про те, що буржуазна мода є незручною, аморальною та хоче керувати тими, хто її обирає. Соціалістичну моду, навпаки, описували як зручну, природну, приємну до тіла та таку, що задовольняє потреби користувачів.
Таким чином повоєнна Польща постійно лавірувала між Парижем і Москвою, в тому числі у плані моди, стилю та одягу. Повоєнна мода продовжувала боротися – спочатку за право на існування, а потім за ідентичність. На цьому довгому шляху вона вибудовувала себе, вивчала власні традиції та врешті змогла відстояти своє право на існування.