У XVIII столітті Польща переживала бурхливі часи: розділи Речі Посполитої, війни та соціальні зміни. Серед видатних постатей того періоду вирізняється Теофіла Шолдрська-Потуліцька (уроджена Дзялинська), реальна жінка, пов’язана з Познанню та її околицями. Народилася вона 28 грудня 1714 року (за деякими джерелами – 1715) у Курнику (Kórnik), невеликому містечку поблизу Познані, у Великопольському воєводстві. Курник, розташований лише за 20 км від Познані, був частиною її родинних маєтків, і Теофіла стала символом регіону, відомою як потужна землевласниця, меценатка та легендарна «Біла Дама». Її життя – це історія сили, інтелекту та впливу в епоху, коли жінки рідко мали такий авторитет, пише poznanka.eu.
Молода та амбіційна
Теофіла походила з шляхетського роду Дзялинських, герба Огончик. Її батько, Зигмунт Дзялинський, був воєводою і власником значних земель, а мати, Тереза Тарло, – з іншої аристократичної сім’ї. Дитинство Теофіли було трагічним: батько помер, коли їй було 6 років, а мати – коли 11. Вона залишилася сиротою, але успадкувала величезні статки, включаючи замок у Курнику.
Це зробило її однією з найбагатших жінок регіону. У 1732 році, у 18 років, Теофіла вийшла заміж за Стефана Шолдрського, воєводу познанського. Шлюб тривав недовго – Стефан помер у 1737 році, залишивши її вдовою з двома дітьми. Пізніше, у 1740-х, вона одружилася вдруге з Антонієм Потуліцьким, але цей союз також не був довгим. Теофіла самостійно керувала маєтками, демонструючи виняткові адміністративні здібності. Як землевласниця, Теофіла керувала кількома маєтками в околицях Познані, включаючи Курник, Бнін та інші. Вона була магнаткою, чиї володіння охоплювали тисячі гектарів землі, села та замки. У той час, коли Польща потерпала від воєн (наприклад, Північної війни та Барської конфедерації), Теофіла зосередилася на економічному розвитку. Вона впроваджувала сучасні методи господарювання: покращувала сільське господарство, будувала млини, пивоварні та фабрики. Особливо вдалою стала її реформа олендерських поселень – колоній німецьких та голландських поселенців, яких вона запрошувала для освоєння земель. Ці поселення, засновані на принципах олендерського права, принесли процвітання регіону. Теофіла надавала поселенцям свободу віросповідання, знижені податки та автономію, що було прогресивним для XVIII століття. Завдяки їй, Курник перетворився на економічний центр Великопольщі.
Зіркова Теофіла
Теофіла була не лише бізнесвумен, але й меценаткою культури та освіти. Вона перебудувала Курницький замок у бароковому стилі, запросивши архітекторів з Познані та інших міст. Замок став резиденцією з розкішними інтер’єрами, садами та бібліотекою. Теофіла колекціонувала книги, картини та антикваріат, перетворюючи Курник на культурний осередок. Вона підтримувала художників, музикантів та вчених. Наприклад, заснувала братство стрільців у Курнику та Бніні, яке існує досі. Це було стрілецьке товариство, що поєднувало військову підготовку з громадськими заходами. Теофіла фінансувала будівництво церков, шпиталів та шкіл у Познанському регіоні, допомагаючи бідним та сиротам. Її філантропія була натхненна просвітницькими ідеями: вона вірила в освіту як шлях до прогресу.
Життя Теофіли не було позбавлене конфліктів. Як вдова та самостійна жінка, вона стикалася з опором від родичів та шляхти. Були судові суперечки щодо спадщини, але Теофіла вигравала завдяки юридичним знанням. Вона листувалася з королем Станіславом Августом Понятовським, впливаючи на політику Речі Посполитої. У 1760-1770-х роках, під час Барської конфедерації, її маєтки стали притулком для повстанців. Теофіла симпатизувала реформам, але уникала відкритих конфліктів, фокусуючись на локальному рівні.
Біла дама
Легенда про «Білу Даму» робить Теофілу міфічною фігурою. За переказами, її привид блукає Курницьким замком. Це пов’язано з портретом Теофіли у білій сукні, намальованим Антуаном Пенне. Легенда каже, що опівночі вона сходить з картини, щоб охороняти скарби або шукати спокою. Ця історія виникла у XIX столітті, але базується на реальному житті: Теофіла була відомою своєю красою, елегантністю та загадковістю. Вона носила білі сукні, що було модним у XVIII столітті, і мала собаку, з яким зображена на портретах. Легенда приваблює туристів до Курника, де замок нині – музей з бібліотекою Арборетум.
Теофіла померла 26 листопада 1790 року у Курнику, не доживши до першого розділу Польщі.
Її ім’я рідко згадують у наші часи. Втім, її спадщина – замок, бібліотека (нині одна з найбільших у Польщі) та економічні реформи – вплинули на Познань та Великопольщу. Вона символізує жінку Просвітництва: незалежну, освічену, яка ламала стереотипи. У часи, коли жінки були обмежені домом, Теофіла керувала імперією, підтримувала мистецтво та допомагала людям.
Сьогодні Теофіла – ікона фемінізму у польській історії. Її згадують у книгах, фільмах та фестивалях у Познані. Наприклад, у Курницькому замку проводять екскурсії з розповідями про «Білу Даму». Вона надихає сучасних жінок на лідерство. У контексті XVIII століття, коли Польща втрачала незалежність, Теофіла представляла стійкість регіону. Її життя – урок, що навіть у патріархальному суспільстві жінка може змінити світ.