Клементіна Шлівінська, народжена як Клементіна Фалковська, увійшла в історію Польщі як перша жінка з Познані, яка отримала водійські права, та відважна піонерка польського автомобілізму. Народилася вона 6 листопада 1892 року в маленькому містечку Шмігель поблизу Познані у родині заможного видавця та друкаря Леонарда Фалковського. Саме про цю неймовірну жінку, яка випередила свій час, в нашій статті на poznanka.eu.
Захоплення автомобільним спортом
Дитинство Клементіни минуло в атмосфері інтелектуального та культурного пожвавлення, адже батько видавав газети й книги, які формували громадську думку Великопольщі. З ранніх років вона вирізнялася допитливістю та сміливістю, що згодом визначило її шлях у світі, де автомобілі були розкішшю для обраних, а жінки за кермом — справжньою сенсацією.
Перші кроки Клементіни в автомобільному світі були пов’язані з родинним бізнесом. Батько придбав один з перших автомобілів у регіоні — німецький NAG, — і найняв шофера Станіслава Ногачика, механіка та водія, який став її першим учителем. На цьому ж грізному «залізному коні» юна Фалковська освоювала ази керування. У 1913 році, коли їй виповнилося лише 21 рік, Клементіна склала іспит на водійські права. Екзамен виявився драматичним: під час їзди по міських вулицях Познані вона зіткнулася з коровою, яка раптово вибігла на дорогу. Незважаючи на інцидент, комісія визнала її придатною — так Клементіна стала першою жінкою у Великопольщі з посвідченням водія. «Тоді жінкам не вимагали знань механіки, лише правил руху та навичок керування», — згадувала вона пізніше. Але Клементіна не зупинилася на цьому: вона навчилася міняти шини, латати камери, перевіряти двигун і навіть затягувати гайки, перетворюючи свою пристрасть на практичну майстерність.
Перше визнання
У 1921 році життя Клементіни зазнало нового повороту: вона одружилася з познанським письменником Леоном Шлівінським, літератором і ентузіастом, чиї твори відображали дух епохи. Шлюб не лише подарував їй нове прізвище, а й став трампліном для активної участі в автомобільному русі. У січні 1924 року Клементіна подала заявку на вступ до Великопольського Клубу Автомобілістів і Мотоциклістів — і стала першою жінкою-членом! Її ентузіазм надихнув керівництво змінити назву на Автомобільний Клуб Великопольщі (Automobilklub Wielkopolski), аби підкреслити інклюзивність. Клементіна активно пропагувала автомобілізм серед жінок, організовуючи лекції та демонстрації, переконуючи сучасниць, що кермо — не чоловіча прерогатива.
«Автомобіль дарує свободу простору й перемоги», — писала вона у статтях для місцевих видань.
Бізнес-талант Клементіни проявився блискавично. У 1920-х роках вона відкрила у Познані салон німецьких автомобілів NAG, а згодом — шоурум чеських «Прага» на площі Волі. Тут вона не лише продавала машини, а й створювала ауру гламуру: демонструвала моделі з вишуканим дизайном, запрошувала відомих особистостей. У 1931–1932 роках, під час гастролей співака Яна Кіпури у Познані, Клементіна позичила йому «Прага Гранд» з шофером — жест, що став легендарним у колах еліти. Вона навіть замовила рекламний фільм про власників «Прага», де зірки позували за кермом. Не менш амбітним був її проєкт 1922 року: отримавши концесію, Клементіна запустила перші регулярні автобусні лінії у Познані під фірмою «Познанські Автобуси Т.А.». Це були перші приміські маршрути, що з’єднували центр з околицями, революціонізуючи транспорт і роблячи місто мобільнішим.
Джимхана та прорив
Спортивна кар’єра Клементіни Шлівінської сяяла яскравими перемогами та анекдотами, що увійшли у фольклор польського автоспорту. Її дебют відбувся 17 червня 1926 року на I Раджі Пань — жіночому ралі від Варшави до Ломжі та назад, 305 км по вибоїстим дорогах. Клементіна їхала на інноваційній «Татрі» з повітряним охолодженням — одній з перших у світі, — але механічна несправність завадила успіху. Та дух не зламався: з 1926 року вона змагалася й з чоловіками в джимханах — змаганнях на спритність. Джимхана (англ. gymkhana, також autogymkhana або motogymkhana) — це дисципліна автоспорту, що поєднує елементи слалому, паркуру та тайм-атаку на компактному майданчику (зазвичай асфальтованому паркінгу або закритій трасі). Пілот стартує з місця, проходить трасу на час. Штрафи: за збиті конуси (+1–2 секунди), пропущені ворота, виїзд за межі. Перемагає той, хто показав найшвидший чистий час (без штрафів).
За часів Клементіни ця дисципліна включала кумедні випробування: проїхати до вертикальної лінії, запалити лампочку й подзвонити дзвіночком, не активувавши сирену; утримати яйце на ложці, склянку води чи надутий м’яч, керуючи однією рукою на підніжці.
Найскладнішим було заїхати на гойдалкову платформу, подібну до терезів, і втримати рівновагу 5 секунд — за перевищення часу нараховували штрафні бали. У 1927 році Клементіна перемогла у познанській джимхані, обігнавши 19 суперників, включно з двома жінками.
Її сестра Ойкуміла Фалковська, на 19 років молодша, теж долучилася до пригод. Разом вони блиснули у 1930 році на «З’їзді над морем» — туристичному ралі до Гдині, де мета — подолати максимум кілометрів за 72 години.
Клементіна й Ойкуміла маневрували польськими дорогами, петляючи на північ, південь і схід до Варшави, збираючи візи у поліції та пошті. Борючись з вітром, зливами й багнюкою, вони подолали 2143 км на «Прага-Пікколо» з двигуном 855 см³ — і здобули перше місце у категорії найменших моторів. Загальну перемогу вирвав Ян Шредніцький лише на 20 км! Фото з пірсу у Гдині закарбувало їхній тріумф: Клементіна з сестрою поряд з майором Вальдемаром Рифаровським і полковником Антоні Хочєшинським.
Найелегантніша автомобілістка
Не обійшлося без гламуру: 10 липня 1929-го на Загальнопольській виставці у Познані Клементіна взяла участь у «Конкурс д’Елеганс» — конкурсі краси автомобілів. На 38 машинах від американських, чеських, французьких, німецьких та італійських брендів її слонова кістка з червоною шкіряною оббивкою «Прага-Пікколо» засяяла. Одягнена в ательє Ядвіги Бонін, вона об’їхала арену двічі під оплески: «Перший приз за красу!» — вигукнули журі, кидаючи квіти. На «Зїзді Зоряному до Познані» 27 липня 1929-го з 210 екіпажів (близько 900 учасників) вона посіла друге місце серед жінок. А «Ралі Паперове» чи «Погоня за лисом» — гра у переслідування «лисиці» за паперовими слідами — у 1929-му принесло їй шосте місце з 16 фінішерів.
Друга світова війна обірвала кар’єру: Познань у руїнах, клуб розгромлений. Після 1945-го Клементіна не повернулася до змагань, але її перо не мовчало. У 1960-х–1970-х роках вона стала публіцисткою моторизації, друкуючи мемуари у «Столиця», «Тиждень», «Мотор» і «Пшекрой». У «Хроніці Міста Познані» 1975 року вона описала ралі як «захоплюючі, але небезпечні пригоди, що вимагають підготовки й витривалості».
«Одного разу скусивши за швидкість і простір, ти стаєш вічним ентузіастом», — філософствувала вона.
Померла Клементіна 22 травня 1980 року у Познані, похована на цвинтарі Юніковському. Її спадщина — у Музеї Історії Міста Познані: архіви, фото, документи.
Сьогодні ім’я Клементіни Шлівінської вшановують гідно. У січні 2020 року Рада Познані назвала сквер на Вільді (на перетині Гетманської, Траугутта та 28 Червня 1956) її ім’ям — «Дама за кермом». На трасі Тор- Познань щороку проводять жіноче ралі її імені, де сучасні пані-автолюбительки шанують піонерку, яка розірвала стереотипи. Клементіна Шлівінська — символ епохи, коли автомобіль став крилами свободи, а жінка — її пілотом. Її історія нагадує: сміливість і пристрасть перемагають бар’єри часу.