У XXI столітті День святого Валентина став одним з найромантичніших свят у всьому світі. Це привід відсвяткувати кохання та подякувати найближчим людям, а також провести час разом. Традиція походить з США, а у Познані до неї почали залучатись ще у XX столітті, хоча тоді це свято не було таким комерціалізованим, як зараз. Раніше познанці теж дарували один одному подарунки та влаштовували романтичні побачення. Цікаво, що подібні традиції були пов’язані з Купальською ніччю, але їх витіснило християнство. Дізнайтесь більше про те, як познанці святкували любов у XX столітті, на poznanka.eu.
День святого Валентина – 14 лютого
Традиція святкувати День святого Валентина як день кохання поширилась у Познані наприкінці XX століття. Відтоді її популярність зростає щороку. Готуватись до свята містяни починають одразу після Різдва. Усі сувенірні крамниці стають схожими на маленькі острівці кохання, де панують плюшеві ведмедики та валентинки. Реклама по телебаченню та радіо невтомно нагадує про вибір подарунків для коханих та романтичні варіанти відпочинку. Квіткові магазинчики також готуються зустрічати клієнтів попри холод.
Щодо святкування у XX столітті, то воно не було таким активним, але багато традицій усталились саме тоді:
- чоловіки зазвичай дарували жінкам квіти, переважно червоні троянди,
- листівки також були популярними, їх виготовляли власноруч, прикрашаючи мереживом та іншими декоративними елементами,
- серед популярних подарунків були шоколад, парфуми та ювелірні вироби.
Публічне святкування не було поширеним, тому ті пари, які долучались до цього свята, насолоджувалися інтимними вечерями та прогулянками.
Деякі компанії та магазини пропонували спеціальні акції до цього свята, але це було рідкісним явищем порівняно з XXI століттям.
Варто зазначити, що деякі познанці все ж ставились до ідеї святкування Дня святого Валентина скептично, особливо з огляду на його комерціалізацію. Проте були й ті, хто бажав висловити любов і вдячність й використовував цей привід із радістю.
Праслов’янський День святого Валентина
Крім 14 лютого, у познанців був ще й інший час для того, щоб святкувати кохання. Він був пов’язаний з днем літнього сонцестояння та давньою праслов’янською традицією під назвою Купальська ніч.
Для язичників символізмом цього дня було єднання протилежностей – стихій та людей. Вони розпалювали на берегах водойм великі багаття та виконували танцювальні ритуали, щоб захистись від злих духів. Це було святкування кохання та радості буття.
Його можна назвати оригінальним польським Днем святого Валентина, але цю народну традицію протягом століть прагнула викорінити християнська церква. Коли це не вдалося, то церковники вирішили асимілювати усталений звичай та додати до нього християнські ритуали. Святкування кохання та веселощів не могло стати провідною ідеєю, тому фокус уваги сконцентрували на постаті Святого Івана Хрестителя – покровителя водойм. Нова традиція говорила, що саме цей святий робить купання у річках та озерах безпечним, а церква на знак цього освячувала воду та трави.
Назва свята залишилась за іменем давньослов’янського бога молодості та кохання, як і час святкування, а саме – день літнього сонцестояння, тобто 21 або 22 червня. Ця дата відповідає найкоротшій ночі у році.
У XX столітті збереглись наступні ритуали святкування Купальської ночі:
- Ритуали багать.
Вогонь був символом очищення та захисту, який здатен відігнати злих духів та хвороби. Крім того, він символізував чоловічу стихію та силу.
Одним з ритуалів було перестрибування пар через вогонь. Хлопець та дівчина мали триматись за руки, а успішний стрибок гарантував щасливий шлюб.
- Ритуали води.
Купання цієї ночі мало очистити тіло і душу, подарувати здоров’я та можливість дівчатам народжувати дітей. Християнським ритуалом стало освячення води у церквах.
- Плетіння вінків.
Вінок був жіночим символом та вказував на родючість. Квіткові та трав’яні вінки виплітали молоді незаміжні дівчата та кидали їх у річки. Потім вони слідкували за тим, як пливуть вінки, а хлопці намагались їх витягнути.
- Пошуки папороті.
Важливим елементом Купальської ночі були пошуки у лісах квітки папороті. За легендами вона мала зацвісти лише раз на рік – саме цього дня. Той, хто її знайшов, мав би отримати багатство та довге життя.
Традиції, які обирають познанці
Упродовж XX століття традиції інших країн та християнські звичаї мали на познанців менший вплив, ніж тепер. Через це багато деталей святкування залишались забутими й мало поширеними. Однак, мешканці міста знали про свята кохання – і про День святого Валентина, і про Купальську ніч.
Переважна більшість містян обирали інтимні варіанти святкування. Дехто дотримувався усталених традицій, особливо, якщо вони були передані від батьків. Це допомогло зберегти ритуали та відновити їх у XXI столітті.
Саме тому свято кохання належить до одного з улюблених у сучасному календарі. Воно залишається чудовим приводом для радості та вдячності, приємних подарунків та теплих слів.