Кристина Мілобендзка – поетеса, авторка театральних п’єс для дітей, драматургиня, лауреатка літературної премії імені Адама Міцкевича. Життя Мілобендзкої певний час було пов’язано з Познанню – тут вона вивчала польську філологію та працювала в дослідницькому Інституті деревообробки.
Її творчість посідає видатне місце в польській літературі та, на жаль, свого часу не була належно оцінена. Особливої уваги заслуговує драматургічний доробок Мілобендзкої – вона писала п’єси для діток, на які її часто надихав власний син, пише poznanka.eu.
Ранні роки, життя у Познані та поетична творчість
Майбутня поетеса та драматургиня Кристина Мілобендзка (дівоче прізвище – Лучкевич) народилася 8 червня 1932 року в місті Маргоніні Великопольського повіту. Її тато Вітольд Лучкевич займався науковою працею та був директором школи, мама – Яніна Лучкевич переважно опікувалася домом.
Маленькій Кристині в дитинстві приділяла багато уваги її няня – вона постійно вигадувала для неї все нові й нові казки та оповідання. Можливо, це якимось чином і вплинуло на подальше рішення Кристини пов’язати своє життя зі словом.
У серпні 1949 року в родині Лучкевичів сталася трагедія. Під час походу в гори Татри загинув голова родини Вітольд Лучкевич. Заледве не загинула й сама Кристина та, на щастя, ангел-охоронець вберіг майбутню поетесу.
Після цього трагічного інциденту родина Лучкевичів перебралася до міста Пущиково, яке неподалік від Познані. У 1950 році Кристина почала здобувати вищу освіту в Познанському університеті на факультеті польської філології.
У 1953 році продовжила навчання у Вроцлавському університеті, де здобула ступінь магістра. Після отримання диплому її направили працювати вчителькою в село, яке знаходилося далеко від дому. Однак Кристині вдалося уникнути від’їзду та повернутися до Познані, де вона впродовж наступних 9 років (1955-1964 рр.) працювала в Інституті деревообробних технологій. Тут Кристина займалася коректурою документів та технічних книг.
У цей період, а саме в 1960 році вийшла перша поетична збірка Кристини під назвою «Anaglify». Її твори з цієї серії отримали нагороду III ступеню на Фестивалі молодої поезії в Познані.
Згодом світ побачили наступні поетичні збірки Кристини. Це, зокрема, «Споріднені» (1970), «Дім, їжа» (1975), «Зміст» (1984), «Я пам’ятаю» (1992), «Перед віршем» (1994), «Дієприкметники» (2000) та інші.
Поетеса Кристина Мілобендзка є лауреаткою премії міністра освіти Польщі (2001), літературної премії «Чотири колони» (2004), мистецької нагороди міста Познань (2009). У 2020 році Кристину Мілобендзку, як поетесу, було відзначено Познанською літературною премією імені Адама Міцкевича.
Театральна творчість та особисте життя
Кристина Мілобендзка не лише поетеса, а ще й театральна драматургиня. Її діяльність також була пов’язана і з дитячим театром. Певний час вона працювала у ляльковому театрі «Tęcza» у Слупську та в лялькових театрах у Вроцлаві та Валбжиху. Крім цього жінка знаходила час для викладання експериментальної форми драми та театру в Познанському університеті.
Свої дитячі театральні п’єси Мілобендзка публікувала у місячнику «Scena» (1974-1978 рр.). Усі написані драматургинею п’єси були зібрані в том під назвою «Сіяла баба мак. Ігри в слова для театру» (1995). Том був перевиданий у 2012 році.
Дитячі п’єси, які вийшли з-під пера цієї талановитої жінки, ставив Театр ляльок і актора «Марцинек» та Театр ляльки у Познані. Вистави за мотивами п’єс Мілобендзкої також ставилися в театрах інших польських міст та за кордоном.
Поетеса та драматургиня двічі виходила заміж. У 1964 році вона вийшла заміж за Єжи Мілобендзского та взяла його прізвище. Через три роки пара розійшлася, а ось з прізвищем першого чоловіка Кристина прощатися не стала.
Вдруге поетеса вийшла заміж за філософа, есеїста та театрального критика Анджея Фалькевича. У 1969 році у них народився син Войтуш. Він неодноразово надихав свою творчу маму на написання дитячих п’єс.
Родина мешкала в різних містах Польщі. Проте у 1993 році остаточно перебралася до Пущиково, що за 14 кілометрів від Познані. Тут у 2010 році відійшов у світ коханий Кристини Мілобендзкої Анджей Фалькевич.