Полювання на жінок-чаклунок відоме ще з античних часів, однак свого апогею воно досягло в епоху пізнього Середньовіччя та на початку Нового часу. Десятки тисяч безневинних жінок, а також і чоловіків на теренах Західної Європи були звинувачені в чаклунстві, зв’язках з нечистою силою, поширенні епідемій, посухах, повенях тощо. Аби вибити зізнання з підозрюваних у чаклунстві, їх піддавали страшним тортурам, після чого спалювали на вогні або ж топили в найближчій водоймі.
Ця ганебна сторінка середньовічної історії не обійшла і місто Познань. До речі, саме Познань стала першим польським містом, де вперше відбувся суд та страта чаклунки, пише poznanka.eu.
Чому у чаклунстві звинувачували здебільшого жінок?
У XIV – першій половині XVII століття у Західній Європі суди на відьмами були доволі звичним явищем. А наприкінці XV століття полювання на відьом стало справжньою істерією.
Забобонний страх перед нечистою силою, навіяний церквою, неуцтво, а часто навіть банальна людська заздрість і злість привели на вогнище десятки жінок. Заради справедливості варто сказати, що звинувачували у чаклунстві та страчували не лише жінок, а й чоловіків. Та все ж останніх було менше. У Середньовіччі вважалося, що чаклунством переважно займаються жінки.
Це пояснювалося величезним впливом церкви у Середньовічній Європі, яка сприймала жінку, як менш розумну особу, аніж чоловік, більш схильну до гріхопадіння. Жінок звинувачували у розпусності, спокушанні чоловіків та зв’язках з нечистою силою.
Вважалося, що жінка-відьма може накликати хворобу, ба більше цілу епідемію, а також посухи, неврожаї, повені тощо. Тож, коли у місті ставалося якесь лихо, наприклад, спалах інфекційної хвороби, починався пошук «козла відпущення», яким, зазвичай, ставала жінка, підозрювана у чаклунстві.
Проте для звинувачення у відьмарстві у місті не обов’язково мала статися епідемія або якесь стихійне лихо. Достатньо було бути розумною, знатися на лікуванні травами та вирізнятися своєю поведінкою серед інших. Або ж просто стати жертвою доносу заздрісника чи ревнивця.
Цікаво, що здебільшого у чаклунстві звинувачували людей із простого люду, які були позбавлені протекції можновладців. А ось багаті містяни, ченці та навіть священнослужителі спокійно собі могли займатися астрологією та алхімією без жодного страху бути страченими.
Перший суд над відьмою відбувся поблизу Познані
Згідно збережених історичних джерел, перша польська відьма була страчена у 1511 році у місті Хвалішево (нині один із районів Познані). На жаль, про саму жінку, якій закидали чаклунство, відомо вкрай мало. Писемні джерела говорять, що її звинуватили в отруєнні пива в низці міських шинків. Варто зазначити, що на той час пиво було дуже популярним напоєм, один чоловік міг випити близько 3 його літрів за день. В отруєнні мешканців Хвалішево тогочасний середньовічний люд почав підозрювати «стару відьму», яка займалася лікуванням травами.
На думку дослідників, жінці могло і не бути 30 років. Річ у тім, що у Середні віки тривалість життя була коротшою, аніж згодом.
Відомо, що жінку спалили на вогні напередодні Великодня.
Цікаво, що в середині 2010-х років художниця з Познані Єва Ловжил запропонувала встановити скульптуру першої відьми, страченої у Познані. Таким чином, вона хотіла вшанувати пам’ять жінок, невинно закатованих в часи Середньовіччя.
Інші випадки страти чаклунок
Історії добре відомі й інші випадки судів та страт відьом у Познані. До прикладу, у 1544 році відбулося судилище одразу над трьома жінками, яких запідозрили у чаклунстві. Дороту Гнєцькову, Агнешку з Жабікова та Анну Сєччину було звинувачено у ворожінні та наведені хвороб. Усіх трьох було спалено на вогні. У 1582 році жінка на ім’я Анна Хоцишевська була засуджена на ганебний стовп. Під час жорстоких тортур вона зізналася в інтимному зв’язку з дияволом. У 1645 році у Познані було спалено Регіну Борошку, яка зізналася у зв’язках з нечистою силою.
Зазначимо, що тодішні тортури з метою вибити зізнання були надзвичайно жорстокими. Це були і випробування окропом, і розпеченим вугіллям, гарячою олією. Жінок кидали в темниці, морили спрагою та голодом, до них запускали голодних щурів та мишей. Тому не дивно, що жінки перед страхом болю та смерті зізнавалися у чаклунстві та зв’язках з темними силами.
Додамо, що історія також знає випадки страти чоловіків у Познані. Зокрема, у 1722 році у місті було страчено Анджея Боченського, який зізнався, що буцімто продав свою душу нечистому.
Скільки всього жінок та чоловік у Познані стали жертвами полювання на відьом достеменно не відомо. Однак припускаємо, що лік може йти на сотні та навіть на тисячі.