Кажуть, талановита людина – талановита у всьому. Правда це, чи ні, вирішує кожен самостійно, але ігнорувати явні факти, що доводять ці слова, не вийде.
Часто буває, що ми, навіть не робимо ставки на конкретну людину через те, що не бачимо в ній, хоч чогось, перспективного, через її скромність і простоту. Однак, ми часто помиляємось, дозволяючи собі, мати такі припущення, пише poznanka.eu.
Хто б міг подумати, що позашлюбна дитина, яка втратила обох батьків ще в ранньому дитинстві і найчастіше, була тихою скромнягою – стане шановною, відомою всьому світу, людиною.
Ця історія безпосередньо стосується Казимири Іллакович – польської жінки, здатної досягти великих успіхів у своїй справі, а якщо бути точніше, далеко не в одній справі. Несправедливо буде назвати Казимиру лише поетесою, яку її, часто й називають, адже вона була успішною не тільки в цій справі, а й багатьох інших.
Чим відома Казимира Іллакович
Казимира (Казимера) народилася у Польщі, у місті Вільнюсі 6 серпня 1892 року. За все своє життя, вона встигла побувати в багатьох містах і країнах, проте досить тривалий час проживала в місті Познань, де й померла.
Письменництво, однозначно, можна назвати покликанням жінки, адже в неї виходило багато писати: і вірші, і біографії, і прози, і поеми – над чим вона і працювала все своє життя. Крім цього, вона була чудовою перекладачкою, адже знала безліч мов: польську, англійську, німецьку, російську, французьку, угорську та румунську (якусь мову знала досконало, а деякі лише поверхово) – погодьтеся, це дуже похвально.
Іллакович навіть згадувала, що її дід (єдиний найближчий родич, який у неї залишився, після смерті батьків), після того, як вивчив одну мову досконало – нібито збожеволів. Однак, сама Казимира, в це не вірила, адже на своєму особистому досвіді, може довести протилежне.
Незважаючи на добру пам’ять, творчий талант і успішність в улюблених справах, Казимира ніколи не зазнавалася, а скоріше, навпаки: як людина, вона була дуже доброю, поблажливою, завжди готовою прийти на допомогу і братися за будь-яку роботу, аби не сидіти без справи і бути корисною людям. У своїх віршах, вона нерідко писала про бідність людей, про їхні страждання за часів війни. Також часто писала про релігію, яка була важливою складовою в житті поетеси – цьому присвячені поема “Дві церкви” та збірка “Це одна нитка” – як розповідає “Culture.Pl”.
Творча діяльність та подорожі
Ще з дитинства, коли Казімеру взяли під опіку її родичі, вона отримувала кращу освіту: навчалася в Оксфорді, Женеві, університеті в Кракові.
У 17 років написала свій вірш під назвою “Яблуні”: відтоді, це стало справою її життя. Окрім віршів, вона працювала над книгами, першою з яких, стала “Тразименський заєць”. Нерідко, Казімер описувала своє життя в книгах, а також життя поляків, бідних людей, які страждають від війни.
Після навчання, якраз, у роки Першої світової війни, Іллакович працювала медсестрою на фронті, а також у Міністерстві закордонних справ.
Продовжуючи видавати свої збірки та книги (пізніше, вона почала видавати ще й дитячі книги), жінка взялася і за переклад книг відомих письменників. Якщо спочатку, поетеса працювала лише з трьома мовами, а точніше, англійською, французькою та німецькою, то згодом, проживаючи в Трансільванії (у роки Другої світової війни), вона стала працювати вчителем і вивчати угорську. А ось, румунську мову, жінці вдалося вивчити, читаючи вірші Шандора Петефі: пізніше, вона і їх почала перекладати, а повернувшись до Польщі у 1950-ті роки, опублікувала цілу збірку.
У ці ж роки вона переїхала до Познані, де продовжувала займатися улюбленою діяльністю. Вона переклала “Анну Кареніна” Льва Толстого, а також Генріха Гейне, Гете та багатьох інших поетів та письменників. В останні роки життя, Казимира взялася і за переклади сучасних творів, намагаючись ступати в ногу, з часом. Поетеса померла 1983 року в Познані, проте похована на Варшавському цвинтарі.